Телефони:
(111) 111-11-11
(111) 111-11-11
Місто на долонях » ПРОЕКТИ » Історія » Історія родини могилівчан Завадських - жертв і праведників

Історія родини могилівчан Завадських - жертв і праведників

08 грудень 2019, Неділя
1 226
0
Це історія родини, яка стала жертвою режиму радянського і рятувала сусідів від режиму нацистського.
Історія про людяність і шляхетність. Історія про праведність.


Восени 1937 р. до будинку родини могилівчан Завадських з обшуком вломилися представники органів НКВД. Знайшли кілька польських вітальних листівок та арештували голову сімейства, звинувативши у "польській контрреволюційній діяльності" та "шпигунстві".

БАТЬКО

Завадський Євген Казимирович, 1900 р.н. проживав у місті Могилеві-Подiльському Вінницької області. Працював завідуючим лiсовим розсадником райземвiддiлу, був одружений, мав двох дітей.
Заарештований 01.11.1937р.
Засуджений 18.12.1937 р. НКВС і Прокурором СРСР за статтею 54-1 "а", 54-10 КК УРСР до розстрiлу.
Розстріляний 28.01.1938 р. 

«Восени 1937 р. до будинку Завадських з обшуком вломилися представники органів НКВД. Знайшли кілька польських вітальних листівок та арештували голову сімейства, звинувативши у польській контрреволюційній діяльності та шпигунстві. Рідні намагалися дізнатися про долю Євгена Казимировича, періодично роблячи запити до відповідних установ. Натомість отримували стандартну відповідь, що він «засуджений на 10 років із суворою ізоляцією». Лише наприкінці 50-х років, у списках засуджених та реабілітованих жителів Вінниччини, які надрукувала місцева газета, діти знайшли прізвище батька...
Зазначалося, що Завадський Є.К. був розстріляний 28 січня 1938 р., посмертно реабілітований за відсутністю складу злочину.»

МАТИ

Після втрати годувальника сім’ї Констанція намагалася знайти роботу, щоб утримувати дітей і стареньку маму. Але дружині «ворога народу» скрізь відмовляли.
Лише у 1940 р. їй вдалося влаштуватися на посаду санітарки інфекційного відділення в місцевій лікарні.
Незважаючи на те, що родина ледь зводила кінці з кінцями, під час нацистської окупації вони надали сховок Семену та Цилі Перельман і їхнім дітям - Сарі й Олександру. Сара Перельман була однокласницею Олени, доньки Констанції. Дівчатка товаришували з дитинства, і Завадські намагалися будь-що врятувати родину від знищення.
Восени Семен Перельман помер від тифу.
Коли ситуація в Могилеві стала менш напруженою, Циля Яківна з молодшим сином Сашею перейшла жити до гетто, а Сара до кінця окупації переховувалася в будинку Завадських.
Крім того, Констанція тимчасово надала прихисток у своїй оселі сім’ї Лірнерів, допомагала євреям, депортованим на Вінниччину з Північної Буковини та Бессарабії.

ДОНЬКА

Олена Євгенівна Завадська (Малова) народилася 1925 року в Могилеві-Подільському. 
У 1948 р. Олена Євгеніївна закінчила Одеських медичний інститут і за направленням поїхала працювати лікарем-дерматологом у медичну частину шахти «Червона Зірка» у м. Торез Донецької області. Там познайомилася з майбутнім чоловіком. Після весілля подружжя проживало в Донецьку, де Олена Євгеніївна понад 20 років працювала лікарем-дерматологом у міській лікарні №1.
У 1987 р. переїхали до Києва. 

Професію медика обрала і врятована Завадськими Сара Перельман. Після закінчення Ленінградського медінституту працювала дитячим кардіологом. У 1992 р. з родиною емігрувала до США.



Олена Євгеніївна Завадська (Малова) в зрілому віці


29 вересня 1996 р. Констанція Казимирівна Завадська (посмертно) і Олена Євгеніївна Завадська  удостоєні звання Праведників народів світу.

Джерела
  • Державний архів Вінницької обл., ф.Р-6023, оп.4, спр.7027
  • Національний банк репресованих, запис 8992
  • Книга пам'яті. Могилів-Подільський, запис 21479
  • База даних Праведників народів світу (Яд Вашем), запис 404422
  • Світлана ДЕМЧЕНКО "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ФЕНОМЕНА ПРАВЕДНИКА НАРОДІВ СВІТУ (на основі фондової колекції Національного музею історії України у Другій світовій війні)", Військово-історичний меридіан. Електронний науковий фаховий журнал. – Вип. 1 (23) / Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, Ін-т історії України НАН України. – К., 2019, стор.76.
  • Златко Златанов, м. Київ, Меморіальний комплекс "Національний музей історії України у Другій світовій війні", Банк портретів

Обсудить
Додати комментар
Коментарі (0)
Коментувати
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Партнери